У музеї розгорнуто виставку «Життєвий шлях Л.І.Медведя»

До 115 річниці з дня народження вченого, гігієніста, академіка Левка Івановича Медведя, в виставковій залі районного краєзнавчого музею розгорнуто  виставку «Життєвий шлях Л.І.Медведя», яка діятиме з 3 по  21 червня 2020 року.

      На виставці представлені копії  світлин з сімейного архіву вченого, передані музею Бершадським медичним коледжом.   

      «Лев (Левко) Іванович Медведь народився 5 червня (18 червня) 1905 р. у селі Чорна Гребля на Вінничині в багатодітній бідній селянській родині.

      Працювати Левко почав уже з малих років, був підпаском, поруч з матір’ю працював на полях графа Потоцького. У 10 років закінчив церковно-приходську школу з похвальним листом, а згодом і двокласну школу. З 1918 р. Левко  працював сезонним робітником, потім слюсарем на цукровому заводі. Працю поєднував із навчанням у профтехшколі, тоді ж його обрали депутатом сільської Ради. 19-річного юнака за путівкою комсомолу було скеровано на навчання до Вінницького хіміко-фармацевтичного інституту. Форма навчання була бригадною. На заліках й іспитах звітувався колектив і Л. Медведь за успішністю і досвідом громадської роботи був одним з лідерів студентства. У 1925 р. його обрали депутатом Вінницької міської ради, він отримав доручення працювати в окружному комітеті профспілок і об’єднанні пролетарського студентства. 1927 р. - учасник І з’їзду Пролетстуду в Москві, з 1929 р. - член ВКП (б). У 1927 р. отримав з відзнакою диплом фармацевта-провізора. Л.І. Медведь був головою профспілки медичних працівників, з 1930 р. завідував окружним аптекоуправлінням у фармацевтичному інституті й читав курс лекцій з організації охорони здоров’я та аптечної справи, з 1931 р. очолював Вінницький міський відділ охорони здоров’я.

       У 1932 р. за активного сприяння Л.І. Медведя у Вінниці було створено виробничий медичний інститут з очною і заочною формою навчання на базі хіміко-фармацевтичного інституту та інституту сільської гігієни. Л.І. Медведь став його першим директором. Наступного року Л.І. Медведь очолив Дніпровський відділ охорони здоров’я водного транспорту. Він був зарахований на другий курс санітарно-гігієнічного факультету. Поєднував студентське навчання і чималий обсяг службових обов’язків У 1935 р. Л.І. Медведя призначили на посаду керівника Київського обласного відділу охорони здоров’я.  У березні 1936 р. Л.І. Медведя призначили заступником Наркома охорони здоров’я УРСР. 1937 рік - рік тотальних репресій. Наклепи на безвинних людей завершувалися арештами, засланнями і смертними вироками. Наркома охорони здоров’я УРСР С.І. Контаровича, якого перевели на підвищення до Москви, арештували як ворога народу. І ось на черговому засіданні міського активу відома тоді «одна особа» у своєму виступі несподівано назвала Л.І. Медведя ворогом народу. Це було рівнозначно смертному вироку. І лише наполегливість Л.І. Медведя надати йому слово, гостра відповідь на адресу наклепниці врятувала його від арешту, але на допити викликали, з посади звільнили, виключили з членів ВКП (б). Близько року Лев Іванович не мав роботи, всюди йому відмовляли. На допомогу прийшов президент НАУ О. Богомолець, який розумів, що 33-річний заступник наркома охорони здоров’я став жертвою наклепу, і допоміг йому вступити до аспірантури Київського науково-дослідного Інституту гігієни праці і професійних захворювань. Тут Л.І. Медведь і розпочав свою наукову діяльність у напрямі сільськогосподарської токсикології.. З питань гігієни і токсикології ртутьорганічних сполук Л.І. Медведь захистив кандидатську дисертацію у Челябінську 1944 р.

     У травні 1941 р. Л.І. Медведь був призначений директором 1-го Київського медичного інституту. Мирні плани змінила війна. За рішенням Раднаркому УРСР під керівництвом Л.І. Медведя медінститут евакуювали спочатку до Харкова, а потім на Урал, до Челябінська. У 1942 і 1943 рр. когорти випускників інституту пішли до діючої армії. Л.І. Медведь з грудня 1941 р. до травня 1943 р. у Челябінську поєднував роботу директора медінституту і завідувача облздороввідділу. 

     Після визволення Києва від німецьких військ медінститут був знову переведений до Києва під орудою Л.І. Медведя. Практичне керівництво за відновленням клінік, кафедр медінституту, лікувальних закладів, санітарно-епідеміологічної служби здійснював Л.І. Медведь. Одночасно він був з 1944 до 1951 р. завідувачем кафедри гігієни праці в медінституті, у 1948 р. отримав звання доцента. 1945 р. призначений першим замісником наркома охорони здоров’я УРСР. Тоді ж Л.І. Медведь виконував відповідальні дипломатичні обов’язки. Він був членом делегації від УРСР ІІІ сесії UNPPA (Адміністрація допомоги і відновлення країн, що постраждали у роки Другої світової війни, створена в рамках ООН) у Лондоні (1945), ІУ у США (1946), V - у Швейцарії (1946). Брав участь у роботі І сесії Генеральної Асамблеї ООН у США та був у складі створеної економічної і соціальної ради ООН. 1945 р. він представляв Україну на Міжнародній конференції з питань охорони здоров’я, брав активну участь у розробленні статуту ВООЗ і від імені України підписав цей статут. 8 листопада 1946 р. Л.І. Медведь виступив із промовою на засіданні Першого комітету Генеральної Асамблеї ООН. У березні 1947 р. його було призначено першим Міністром охорони здоров’я УРСР (до цього був лише статус наркома). Під його керівництвом відновлювалася і розширювалася мережа медичних закладів, готувалися кваліфіковані медичні кадри. Розгорнулися широкі профілактичні заходи. Було організовано роботу 1200 санітарних лікарів, розширилися функції і права державної санітарної інспекції, на базі СЕС почала працювати лабораторна служба, діяти мережа дезкамер, нових вентиляційних установок, відкривалися фотарії тощо.

      У 1947 р. проходило реформування в охороні здоров’я - об’єднувалися лікарні й поліклініки. Одним з активних учасників VII республіканського з’їзду гігієністів, епідеміологів, мікробіологів та інфекціоністів був Міністр охорони здоров’я Лев Іванович Медведь, і як далекоглядний яскравий діяч, вчений і реформатор охорони здоров’я, затвердив програму удосконалення профілактичної медицини -основу здоров'я населення. Ця програма повинна сприяти ліквідації більшості гострих інфекційних і скороченню хронічних захворювань населення. Саме Міністр охорони здоров'я поставив питання гігієни праці в сільському господарстві, здоров'я дітей і медичного обслуговування робітників на промислових підприємствах. У 1952 р. Л.І. Медведя несподівано звільнили з посади Міністра і через декілька місяців призначили директором НДІ гігієни праці і професійних захворювань, з 1957 р. його обрано експертом ВООЗ, з 1964 р. - консультантом Міжнародної організації з питань охорони праці сільськогосподарських робітників. 1961 р. Л.І. Медведь захистив докторську дисертацію «Гігієна праці при застосуванні ртутьорганічних фунгіцидів (до проблеми токсикологічної і гігієнічної оцінки нових інсектицидів)», 1962 р. отримав вчене звання професора. У 1961 р. його обрали віце-президентом Міжнародної асоціації медицини села, членом президії Державної комісії з хімічних засобів захисту рослин.

       У 1962 р. на ІІ Всесоюзній конференції з гігієни і токсикології пестицидів була підтримана ідея Л.І. Медведя про створення спеціального Інституту гігієни і токсикології пестицидів, згодом пропозиція була схвалена Міністерством сільського господарства і 1963 р. Міністерством охорони здоров'я СРСР. 1964 р. Державний комітет з координації науково-дослідних робіт прийняв рішення про організацію в Києві Всесоюзного інституту гігієни і токсикології пестицидів і пластичних мас, згодом його скорочена назва ВНДІГІНТОКС стала широко відомою в науковому світі. Директором інституту призначено Л.І. Медведя. Він очолював інститут до 1982 р. Тепер це інститут, який носить його ім’я - Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя.

        Л.І. Медведь з 1965 р. заслужений діяч науки УРСР, з 1966 р. - член-кореспондент АМН СРСР, а в 1969 р. був обраний Академіком АМН СРСР, був членом Міжнародної академії з охорони навколишнього середовища, очолював Всесоюзну проблемну комісію «Наукові основи гігієни і токсикології пестицидів і полімерних матеріалів.

      Л.І. Медведь розробив першу в світі гігієнічну класифікацію пестицидів, яка була розглянута в 1971 р. на засіданні Європейського регіонального бюро ВООЗ (м. Київ) і стала основою прийнятої ВООЗ класифікації пестицидів за ступенями небезпечності (пізніше класифікація була удосконалена), опрацьовані і видані методичні рекомендації з регламентування пестицидів, розроблена концепція і впроваджені в практику принципи комплексного нормування пестицидів при обгрунтуванні гігієнічних нормативів пестицидів у воді, атмосферному повітрі, харчових продуктах. Уперше була створена  програма віддалених наслідків застосування пестицидів.

      За свою наукову й організаторську діяльність Л.І. Медведь був відзначений урядовими і науковими нагородами: Орденом «Знак Пошани» (1944, 1961, 1966), Червоної Зірки (1944), Орденом Леніна, Орденом Трудового Червоного Прапора (1971). За керівництво «Гигиена труда в сельськохозяйственном производстве» (за ред. Л.І. Медведя і Ю.І. Кундієва) - удостоєний премії ім. Ф.Ф. Ерісмана АМН СРСР. За розроблення системи санітарного нагляду, санітарних правил і методичних вказівок з гігієнічної оцінки сільськогосподарських машин Л.І. Медведь був нагороджений медаллю ВДНГ СРСР, пам’ятним знаком і грамотою Державного комітету стандартів СРСР (1954). За дослідження з гігієни сільськогосподарської праці у 1961 р. Міжнародним симпозіумом нагороджений Почесним дипломом.

      Л.І. Медведь - автор понад 260 наукових праць, у т. ч. 7 монографій і посібників, під його керівництвом виконано 80 кандидатських і 35 докторських дисертацій.

     Л.І. Медведь обирався депутатом Вінницької, Жмеринської і Київської міськрад, Подільської і Радянської районних рад м. Києва, був членом Київського облвиконкому, з 1947 до 1955 рр. -депутатом Верховної Ради УРСР, членом ЦК і Республіканського комітету профспілок медпрацівників України, Головою ЦК Червоного Хреста, членом Правління наукового товариства гігієністів СРСР, і гігієністів України, Головою Правління Київського наукового товариства гігієністів України.

      22 лютого 1982 р. видатний учений-гігієніст і педагог, талановитий організатор охорони здоров’я, державний діяч і дипломат, академік відійшов у Вічність. Похований у Києві на Байковому кладовищі. У 1985 р. на фасаді будинку Інституту, який носить його ім’я, установлено меморіальну дошку. Про нього написано чимало спогадів його соратників, учнів, колег, видано книги про життєвий шлях, наукову і громадську діяльність.»

Із статті «АКАДЕМІК ЛЕВ ІВАНОВИЧ МЕДВЕДЬ»

В.І. Федоренко, Е.М .Білецька, Ю.М. Панишко.

 Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького.     

 

 

Начальник відділу

Герасимчук Надія Миколаївна

Адреса: 24400 м. Бершадь вул. Героїв України,11
Телефон: 
(04352) 21578,

(04352)24036, (04352)24092


E-mail:
rvk_bershad@vin.gov.ua

Липень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
29 30 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2