Працівники Бершадського краєзнавчого музею пропонують ознайомитись із народними традиціями Бершадщини. Обряд Водіння Маланки.
У селі Голдашівка з розповідей старих людей дуже давно і по цей час , є традиція, кожного року у ніч з 13 на 14 січня відзначати Щедрій вечір і день Преподобної Меланки. Така традиція передається з покоління в покоління , від батька до сина і внуків.
13 січня ближче вечора на Маланки по селу ходять переодягнені гурти чоловіків, хлопців та дітей різного віку. У кожному гурті від 4-6 чол.
Переодягнені вони у жіноче вбрання, це, обов’язково, вишита сорочка і жилетка або червона кофта і червона спідниця. На обличчі маска, на якій сильно розмальовані червоні щоки і підведені чорні брови, до маски пришита хустка. У кожному гурті, де 1-2 Маланки, є ще і 2-3 Василі (ще їх називають «цигани» ) в них на головах ковпак, який вони самі роблять і прикрашають квітами з паперу, ріжуть на смужки журнали, газети і обклеюють . До ковпака пришивають кусок кожушини і на шерсть пришивають зроблені з бляшок великі очі , зуби які на світлі виблискують, роблять носа .
Вони ходять щедрують :
Ой вчора із вечора
пасла Маланка два качура 2р.
ой пасла , пасла загубила
пішла шукати заблудила
Пішла шукати в чистеє поле
Там Василечко плужком оре..
Ще просяться до хати і під вікном промовляючи ;
Пан хозяй, пустіть до хати
Погріти п’яти
Пустіть до груби ,погріти зуби
Коли їх впускають до хати , висловлюють добрі побажання ,співають жартівливі, веселі пісні :
Як зайшли до хати, тай нема де сісти
Дають мені бараболю нелуплену їсти
А я їм і не їм і не оббираю вараниці на полиці
Я до них моргаю
Погасили каганці полягали спати
Я за тії вараниці тай давай тікати
Не попав я в сінні двері а в стовп головою
А мачуха стара сука зверху коцюбою.
Вони брали у коло хазяїна хати і гуляли, бешкетували, скакали біля нього, старалися вдарити його палицями (з якими вони ходили) легенько, щоб він підскакував разом з ними, і підспівували :
Я скакав, я гуляв,
а ти грошей не дав
Ти гокатий балухатий,
а я гарний чорнобровий .
Маланка була дуже хитра і намагалася всіх членів сімї обмастити щіткою, намащеною сажею .
Хазяїн дякував і запрошував їх приходити посівати, виходячи вони співали:
Біля річки біля броду два качури пили воду
Вони пили гуркотіли зірвалися й полетіли.
Гурти ходять від хати до хати в кого горить світло , дорогою вони теж співають своїх пісень, яких самі складають :
Сніг іде ,сніг іде
На білу березу
А я свому миленькому сорочку мережу
Ой мережу , мережу чорними нитками
Щоб пізнала , щоб пізнала
Поміж парубками .
14 січня на Василя дуже ранесенько о 4-5 годині ранку вони йдуть посівати, при цьому треба обов’язково побажати :
«сійся, родися, жито, пшениця всяка пашниця , на щастя, на здоровя на Новий рік , щоб уродило краще, ніж торік! Конопелі – під стелю льон по коліна ,щоб вас хрещених , голова не боліла. Будьте здорові з Новим роком та Василем!»
Після посівання всі гурти збираються у центрі села , туда сходяться люди, молодь і всі веселяться, «цигани» доганять дівчат співаючи жартівливих пісень :
Ой чия то дівчина, ой чия то пишна
В неї губки, як ковбаски
А носик як кишка .
Ой чия то черешенька
Ой чия то вишня
Чия то дівчинонька
На вулицю вийшла.
Всіх вітали з Старим Новим роком приспівуючи :
А сьогодні Новий рік
А завтра не буде
А сьогодні буду бити
А завтра не буду .
Матеріал підготовлено працівниками краєзнавчого музею м.Бершадь
