Свято «Щедрої куті» у районному краєзнавчому музеї

Вже стало традиційним проведення у Бершадському районному краєзнавчому музеї свята "Щедрої куті". Не відступили від традиції і цього року. Так, 12 січня святково прибрана виставкова зала краєзнавчого музею, із традиційними різдвяними стравами, знову чекала гостей. Кількість страв (12) було чітко витримано. І головною, звичайно, була кутя.
Метою свята є вивчення та збереження традицій наших предків, які по краплі передавалися і примножувалися поколіннями. Ким і як би вони не заборонялися, та народна скарбниця постійно поповнювалася. Тож сьогодні, як на рівні державної влади, так і за велінням серця звичайного українця, бажання збігаються.
Цього року до господи  районного музею завітало  дві  ватаги  щедрувальників: вихованці Бершадської  дитячої музичної школи ім. Р. Скалецького  та районного будинку культури, які привели із собою  Маланку з Василем.
На свято були запрошені заступник голови районної ради Сергій Пересунько, керівник апарату райдержадміністрації Тетяна Гресько, начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації  Надія Герасимчук. Директор дитячої музичної школи Крістіна Мураховська,  вихованці музичної школи, гуртківці музею.

Святково накриті столи, гостинні господарі, веселі щедрівники та святковий настрій дали можливість присутнім поринути в минуле. В ході проведення заходу наголошувалось  на тому, що головною різдвяною стравою є кутя, яка протягом свят готується тричі: Перша кутя - "Багата кутя", вона готується в переддень Різдва. Друга кутя - "Щедра кутя", готується на Василя (Старий Новий рік 14-го січня).Третя кутя - "Голодна кутя", готується в переддень Водохреща (хоча у деяких місцевостях саме цю кутя називають "Багатою").

Зранку (13 січня) починали готувати другу обрядову кутю — щедру. На відміну од багатої, її можна було заправляти скороминою. Як і на багатвечір, кутю також ставили на покуть, дотримуючись попередніх обрядів. Крім того, господині пекли чимало млинців із салом, готували пироги, вареники з сиром, щоб віддаровувати щедрувальників та посівальників. Звечора і до півночі обходили оселі щедрувальниці. Юнки, зібравшись у гурти, з поетичними піснями-щедрівками відвідували сусідів, а дівчата-підлітки щедрували поодинці чи гуртом. Парубки в цей час «водили Меланку», тобто перевдягненого в жіноче вбрання жартівника. З цим сюжетом пов'язані саркастичні сценки, що їх розігрували учасники дійств.
Зі щедрою кутею пов'язано чимало побутових обрядодій. Скажімо, щоб владнати якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, аби «Новий рік зустріти в мирі й злагоді». Хлопці, котрі перед цим «отримали гарбуза», вдруге засилали сватів з надією «на благословенну згоду» . На Новий рік припадає свято Василя, який вважався покровителем землеробства. Ось чому вдосвіта годилося засіяти збіжжям оселі. Здебільшого це робили підлітки - хлопчики.
Свято було досить цікавим для учасників, адже всі присутні мали можливість колядувати та щедрувати, покушувати запашних пирогів, узвару та святкових страв, приготовлених вмілими господарями. Кутя виявилась дійсно щедрою та багатою, бо багата і щедра наша українська земля своїми полями, лісами і дібровами. Багата на хліб і пісню, на традиції та обряди.